На що розраховувала Газа, починаючи цю війну?
Усі попередні напади Гази на Ізраїль відбувалися за однією й тією ж схемою: Газа починає обстрілювати Ізраїль, Ізраїль відповідає ударами, ХАМАС та його союзники завалюють ЗМІ та соцмережі фотографіями вбитих і заплаканих дітей, піднімається крик: «це треба негайно припинити, неважливо, хто перший почав і хто має рацію — головне негайно зупинити це». Ізраїль припиняв бомбардування. Газа святкувала перемогу. Отримувала нові потоки фінансової та гуманітарної допомоги — вже збільшені, бо треба ж «відновлюватися». Ті, хто виділяв і спрямовував допомогу, отримували збільшені «відкати». Газа накопичувала нові ракети — і все повторювалося знову.
Чому наші військові вважали, що Газа не розпочне повномасштабну війну?
Бо з військової точки зору Газа не здатна протистояти Ізраїлю — сили надто нерівні. І керівництво ХАМАСу це чудово розуміло, не могло не розуміти.
А що ж не врахували наші військові і на що розраховував ХАМАС? На політичну підтримку — не лише від корумпованих чиновників, зацікавлених у нових фінансових потоках допомоги Газі, але й від широких мас ізраїльських та міжнародних лівих кіл.
ХАМАС явно сподівався на швидкий та ефективний рейд на прикордонні військові об'єкти. ХАМАС мав продемонструвати своїм спонсорам свою ефективність і те, що, якщо їх і надалі озброювати й фінансувати, вони зможуть нарощувати сили для боротьби з Ізраїлем. А удар у відповідь з боку Ізраїлю мав бути припинений старим перевіреним способом: фото і відео вбитих дітей, заплакані жінки та крики лівих — як у світі, так і в самому Ізраїлі: «це треба негайно зупинити, незалежно від того, хто почав — невже у вас немає співчуття до бідних дітей?».
Але: а) напад виявився надто ефективним, ізраїльські військові виявилися надто неготовими до нього; б) найголовніше — мешканці Гази, які прорвалися через зруйновану огорожу до ізраїльських прикордонних поселень і на музичний фестиваль, вчинили немислимі звірства — і ще й із гордістю викладали відео цього в Telegram, звідки воно потрапляло до соцмереж і ЗМІ, руйнуючи звичну схему антиизраїльської пропаганди.
Тобто, якщо припустити, що Ізраїль вестиме війну так, як це робиться зазвичай — як воювали з Треті м Рейхом чи Японською Імперією — у Гази немає жодного шансу встояти. Але ХАМАС нападав, розраховуючи на те, що Ізраїль не зможе довести війну до кінця.
Зараз єдина можливість для ХАМАСу не бути знищеним — це перемир’я, ініційоване ізраїльськими лівими («домовитися зараз за будь-яку ціну») та іншими союзниками ХАМАСу, серед яких чимало чиновників у США та Європі, які отримують «відкати» з фінансової та гуманітарної допомоги Газі.
Я раніше писав про конфлікт «зайчиків» і «левів» в ізраїльському суспільстві. Так от, треба розуміти, що саме «зайчики» винні в атаці 7 жовтня 2023 року — якби ХАМАС не сподівався на політичний захист, а тільки на свої військові сили, він би не наважився на вторгнення. ХАМАС явно покладався на міжнародний тиск і на тиск ізсередини від ізраїльських лівих як на головний інструмент нейтралізації відповіді Ізраїлю.
І саме на цю — страшну для лівих — думку наводить документ, опублікований у Bild, у якому йдеться про те, що ХАМАС розраховував на ізраїльських лівих у війні з Ізраїлем, і за публікацію якого був заарештований Елі Фельдштейн. Фактично, ця публікація нашкодила саме політичним планам ХАМАСу, а не уряду Ізраїлю. Що й викликає (риторичне) питання — про збереження чиїх секретних політичних планів піклувалися ті, хто заарештовував Фельдштейна?
Цей пост в соцмережах:
Обговорення в Фейсбук (російською)