У чому полягає глибинна хибність планів мирного врегулювання на Близькому Сході та на «Європейському Сході»? Вона в обох випадках одна й та сама і полягає у прагненні ігнорувати питання про причини війни.
У будь-якої війни і будь-якої хвороби, та й загалом у будь-якої кризової ситуації в нашому житті є два рівні причин: матеріальний, «фізичний», і нематеріальний, метафізичний.
— Так давай же, візьми, перо,
І отут підпишись — у кутку.
Тут чорт торкнувся мізинцем брови,
і підсунув мені каламар.
Я спитав його: «Що це — кров?»
— «Чорнило», — всміхнувся він.
(О.Галич "Ще раз про чорта")
(a)
Домовленість щодо будь-яких дій Ізраїлю в обмін на звільнення заручників — це визнання правосуб’єктності терористичної організації та легітимація взяття ізраїльтян у заручники в майбутньому.
Якщо Ізраїль на щось погоджується в обмін на заручників — це означає, що брати ізраїльтян у заручники вигідно, а отже їх захоплюватимуть знову, в тому числі - за кордоном.
בָּרוּךְ יְהֹוָה צוּרִי הַמְלַמֵּד יָדַי לַקְרָב אֶצְבְּעוֹתַי לַמִּלְחָמָה
Позиція галутних рабинів (так званих «харедим») щодо служби в армії є хибною не стільки тому, що вони не хочуть відпускати свою паству до армії, аби не втратити контроль над їхніми особистостями, а насамперед тому, що вони роблять це, прикриваючись Торою.
Після нападу на Ізраїль 7.10.23, ураховуючи ті жертви, які ми зазнали й продовжуємо зазнавати у цій війні, така позиція не може бути виправдана.
Наратив про те, що участь у війні за захист Ізраїлю заважає «вивченню Тори», є настільки ж абсурдним, як і твердження про те, що лікування поранених заважає вивченню медицини.
Аятола Алі Хаменеї (Ayatollah Ali Khamenei) у своєму зверненні привітав іранський народ з перемогою над Ізраїлем та Сполученими Штатами Америки:
Наша практика показує, що звичний спосіб дій Ізраїлю щодо ворогів: «якщо на нас нападають — ми бомбимо у відповідь, поки сили противника не будуть пошкоджені, потім ідемо на перемир’я і мирно спостерігаємо, як ворог святкує перемогу» (тут слід наголосити: у їхньому розумінні «перемога» жодним чином не визначається кількістю понесених втрат, а саме можливістю цю перемогу проголосити й відсвяткувати) — є згубним, оскільки незмінно призводить до того, що ворог, натхненний черговою «перемогою», відновлює сили, отримує посилену підтримку і знову нападає.
А ось раніше традиційно прийнятий у міжнародному праві спосіб завершення війни шляхом підписання акта капітуляції (instrument of surrende), тобто формального визнання поразки у війні, з покладенням на винну сторону витрат на ведення війни (репарації) і позбавленням її територій (анексії) — працює.