День Єрусалиму
У 70 році н.е. Єрусалим було зруйновано. Храм спалили. Народ Ізраїлю було вигнано зі Святого міста. У 135 році євреям було заборонено селитися в Єрусалимі.
Як колись говорив своєму народові Моше (Мойсей): «І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі» (Повт. Зак. 28:64)
Але кожен чоловік з народу Ізраїлю, при укладанні в шлюбу, під час весільної церемонії промовляв клятву: «Хай відсохне моя права рука, якщо я забуду Єрусалим».
Зустрічаючи кожен новий рік, євреї підносили тост: «За наступний рік у Єрусалимі!»
Хоча з усіх боків вони чули, що вони прокляті, прокляті назавжди й ніколи не повернуться.
Минали століття, складалися у тисячоліття. Виникали нові народи й відходили в небуття. Створювалися та руйнувалися імперії.
Але на кожному єврейському весіллі: «Якщо я забуду Єрусалим...» І кожен новий рік: «За наступний рік у Єрусалимі!»
У 1967 році ізраїльські танки 🇮🇱 увійшли в Єрусалим. Минуло майже дві тисячі років...
Десантники, що вийшли на Храмову гори, плакали. І співали пісню, яку всього з а місяць до цього написала Наомі Шемер:
«Місто моє, мое святе і світле. Мій золотий Єрусалим...»