Молитва воїна
בָּרוּךְ יְהֹוָה צוּרִי הַמְלַמֵּד יָדַי לַקְרָב אֶצְבְּעוֹתַי לַמִּלְחָמָה
Позиція галутних рабинів (так званих «харедим») щодо служби в армії є хибною не стільки тому, що вони не хочуть відпускати свою паству до армії, аби не втратити контроль над їхніми особистостями, а насамперед тому, що вони роблять це, прикриваючись Торою.
Після нападу на Ізраїль 7.10.23, ураховуючи ті жертви, які ми зазнали й продовжуємо зазнавати у цій війні, така позиція не може бути виправдана.
Наратив про те, що участь у війні за захист Ізраїлю заважає «вивченню Тори», є настільки ж абсурдним, як і твердження про те, що лікування поранених заважає вивченню медицини.
Курси підвищення кваліфікації лікарів не повинні бути місцем, де лікарі ховаються від хворих, бо тоді вони втрачають сенс. Так само і єшива не повинна бути місцем, де «ті, що вивчають Тору» ховаються від світу, а місцем, де їх готують до взаємодії з ним, і вона не має сприйматись як кінцевий етап такої взаємодії. Ви не можете винятково з книг навчитися, що таке любов до жінки й дітей, що таке ненавис ть до ворогів, які вбили твоїх друзів, що таке подолання страху смерті, й що таке віра у Всевишнього. Молитва воїна, який іде в бій, перебуває на духовному рівні, принципово недосяжному в умовах єшиви.
Так, можливо, у житті лікаря може бути період, коли він із якихось причин не може лікувати й змушений сконцентруватися тільки на вивченні медичних підручників і лабораторних роботах. Але уявімо собі лікаря, якого кличуть лікувати поранених, а він відповідає: «це відволікає мене від вивчення медицини, я можу забруднити свій стерильний білий халат, крім того, у вашій лікарні далеко не все ідеально, бракує навіть бинтів і антисептиків, і ті лікарі, які зараз там у забризканих кров'ю, нестерильних халатах лікують поранених, — це неправильні лікарі й медицина у них неправильна».
І ось точно так само зараз чинять галутні рабини. Як медицина втрачає сенс без клятви Гіппократа, так і їхнє «вивчення Тори» втрачає сенс без участі у місії народу Ізраїлю (як каже Пінхас Полонський: те, що вони відмовляються воювати за Ізраїль, спотворює їхнє розуміння Тори). У їхнь ому розумінні юдаїзм – це галут, а вихід із галуту для них – це відмова від юдаїзму. Дотримання численних побутових правил і заборон, вигаданих у галуті, для них важливіше за війну за землю Ізраїлю і важливіше за відновлення Храму.
Тому потрібно чесно сказати, що «харедимні» рабини, які дотримуються такої позиції, не можуть претендувати на роль духовних авторитетів, тим більше на роль «мудреців Тори».
Цей допис у соціальних мережах:
Facebook (допис і обговорення російською)