Леви та зайчики
Я доволі багато писав про психологію лівих, у чому полягає різниця підходу правих і лівих, і, відповідно, причина конфліктів. Не тільки в Ізраїлі, але й загалом.
У нинішній ситуації я виділив би два моменти:
(1) Стратегія поведінки у конфлікті
Як дуже вдало висловилася одна з моїх колег, пояснюючи, чому ізраїльські ліві їй подобаються більше:
ліві — «зайчики», а от праві — ні
Маючи на увазі під «зайчиками» — милих і добрих людей.
Тобто правим більше притаманна агресія, схильність до застосування сили, й загал ом — схильність за замовчуванням вважати силу похвальною, а слабкість такою, що заслуговує на осуд.
Тут навіть на рівні метафор: якщо у лівих «зайчики» — це похвала, то для правих це радше образа, і в образному ряді вони себе зображують і асоціюють із хижаками — в ізраїльському варіанті це частіше леви, з огляду на місцеву історичну традицію (лев Юди).
Ця метафора пояснює, на перший погляд, зовсім дику ситуацію, що сталася в червні 2024 року в Кейсарії, коли ліві зривали й кидали під ноги портрети загиблих воїнів, а натомість вішали портрети заручників.
«Леви» для них — чужі герої, пов’язані з насильством і жорстокістю, їхні герої — «зайчики», жертви. Взагалі культ жертви — важлива складова ідеології лівих.
Відповідно, стратегії поведінки в конфліктах, і власне цінності, у «зайчиків» і «левів» різні.
«Зайчики» кажуть: «ці гієни злі й недобрі; якщо ми з ними конфліктуватимемо, вони нас роздеруть; треба відійти вбік і намагатися не заважати гієнам; а якщо вони захопили кількох зайченят, то треба якось задобрити гієн, щоби вони їх відпустили, і показати їм, що ми — добрі зайчики, не становимо для них загрози».
«Леви» кажуть: «треба відірвати цим сусіднім гієнам голови й показати відірвані голови далеким гієнам, щоби вони нас боялися».
І, звісно, «зайчики» вважають таку левову стратегію самогубною й дивляться на «левів» як на «загрозу для існування Ізраїлю».
(2) Картина світу
Пов’язана з першою, але окрема причина: ліві, як правило, мають матеріалістичне розуміння світу.
Вони вважають, що в сучасному світі релігія не може і навіть не повинна відігравати суттєвої ролі.
У їхньому розумінні релігія — це давно застарілі дивні забобони.
До речі, саме з цієї причини харедім (ультраортодокси) опиняються в правому таборі, хоча загалом вони — ліві, і це, своєю чергою, спотворює їхню релігію. Їхня так звана «віра» замість того, щоб робити їхніх послідовн иків безстрашними («левами»), використовується для насадження страхів — тобто перетворює їх не просто на «зайчиків», а на «зайчиків», які постійно тремтять від страху перед навколишнім світом. І якщо звичайні нормальні ліві, хоча й схильні поступатися ворогу, але все ж здатні воювати (як наші ліві генерали, зокрема ті, що входять у правий уряд), то ці — переважно — і воювати не здатні. Але це відступ, хоча й важливий у цьому контексті.
Через таке ставлення до релігії, коли ліві намагаються зрозуміти мотиви наших ворогів, вони принципово не здатні їх зрозуміти, і вони думають, що вороги воюють з нами тому, що ми їх «гнобимо» й «окупуємо». Ну а які ж іще можуть бути причини? Тому, якщо ми перестанемо їх гнобити, якщо відійдемо, віддамо їм території — у них не буде причин на нас нападати.
Лівим така логіка здається розумною й раціональною, а оскільки вона ще й збігається з глибинною психологічною стратегією поведінки «зайчиків» у конфліктах, то їм узагалі дивно, як праві можуть бути настільки тупими, щоби цього не розуміти.
Допис і обговорення у Facebook (російською)