Капітуляція або припинення вогню
Наша практика показує, що звичний спосіб дій Ізраїлю щодо ворогів: «якщо на нас нападають — ми бомбимо у відповідь, поки сили противника не будуть пошкоджені, потім ідемо на перемир’я і мирно спостерігаємо, як ворог святкує перемогу» (тут слід наголосити: у їхньому розумінні «перемога» жодним чином не визначається кількістю понесених втрат, а саме можливістю цю перемогу проголосити й відсвяткувати) — є згубним, оскільки незмінно призводить до того, що ворог, натхненний черговою «перемогою», відновлює сили, отримує посилену підтримку і знову нападає.
А ось раніше традиційно прийнятий у міжнародному праві спосіб завершення війни шляхом підписання акта капітуляції (instrument of surrende), тобто формального визнання поразки у війні, з покладенням на винну сторону витрат на ведення війни (репарації) і позбавленням її територій (анексії) — працює.